Історія школи
Школа – мала держава, золотий фонд якої – педагоги:
унікальне поєднання молодості, мудрості, досвіду…
Село Дрогомишль розташоване за 19 км на північний захід від Яворова в піщаній та лісистій околиці, за 2 км від державного кордону з Польщею.
Назва села Дрогомишль на всьому протязі його існування не змінювалася.
Перші згадки про село зустрічаються лише в люстраціях(описах королівств) в 1564-1565 р. Вважають, що назва села походить від двох польських слів – «дроґа» і «мисль». Це означає в перекладі на українську мову «цінна думка». Очевидно, перші жителі села вважали добру думку того, хто перший поселився в даному місці, серед лісів, на березі річки.
Старі люди переказували, що колись в давнину тут були великі ліси, у яких населення шукало захисту перед татарським лихоліттям. Побудова села та розміщення хат вказує радше на те, що село постало можливо в часі, коли пани, власники великих земель, поселювали людей з околиць Ярослава, бо говірка селян подібна до говірки Ярославщини.
Посередині села в тіні старезних лип стояла старенька дерев’яна церковця з похиленою дзвіницею. Проти неї – старе приходство. У сусідстві – гарна дерев’яна школа. У роках 1907 – 1932р. школу провадив директор Мирон Дутко. Школа була трикласова, вчителювали – дружина директора Софія Дутко та Галина Гом’ян. Біля школи директор виростив гарний фруктовий сад, квітник та запровадив пасіку. На додаткових заняттях старших школярів вчили щепити фруктові дерева, садити квіти. Крім того, директор школи вчив хлопців столярства та різьби, дружина вчила дівчат вишивати і куховарити.
У селі ще до Першої світової війни була читальня «Просвіти». Рік 1914. Перша світова війна принесла великі зміни у селі. Молодого управителя школи покликано до війська. Його дружина з дітьми виїхала в Карпати до своїх батьків. Село, в якому переважно залишилися самі жінки та діти, потерпало від мадярів та москалів. Багато хат згоріло.
По відступі москалів покликано знову вчителів до шкільної праці. Управителькою школи стала Софія Дутко. Крім науки в школі, допомагала селянам, які хворіли на тиф і віспу. Софія стала душею села.
В школу прийшли молоді вчителі: п. Сим і п. Подолюх, пізніше – О. Викович і О. Напурко.
1919- 1920 роки принесли нове лихо на село. В селі стояло польське військо, яке грабувало селян. Згоріла старенька церковця. Одну найбільшу шкільну залу відступлено на капличку.
У 1922 році повернувся з італійської неволі управитель школи Мирон Дутко. Школа збільшилася, стала п’ятикласовою. Крім подружжя Дутків вчителювали С. Лопушанська і Анеля Піттер. Управитель школи зайнявся відбудовою села. Побудовано гарну нову церкву, відновлено школу. Розвинулася читальня «Просвіти» під керівництвом Дутків. В селі відбувалися театральні вистави «Наталка Полтавка», « Ой , не ходи Грицю». Село ожило, відродилось, розцвіло. Та ненадовго, бо восени 1930 р. у саме храмове свято Покрови 14 жовтня, налетіла на село польська пацифікація, що залишила по собі тяжкі наслідки. Від побоїв «язловецьких уланів» потерпіло багато селян. Польська поліція нишпорила по селі і пильно приглядалася, що там діється. Польський інспектор-українопир за кару перевів управителя школи до докласової школи в селі Вільшаниця. На його місце прийшов директор поляк, шовініст і на довгі роки паралізував працю українського села. Навчання не дало багато користі. Проте… в 1962 році гостинно відкрила свої двері новозбудована восьмирічна школа.
- 1995 року змінено статус «восьмирічної» школи на «основну». ( Наказ райво від 03. 01. 1995 року № 22).
- 2002 року Дрогомишлянська основна школа реорганізована у середню загальноосвітню школу І – ІІІ ступенів с. Дрогомишль. ( Розпорядження голови Яворівської райдержадміністрації від 30.08. 2002р. №394).
- 2013 року середня загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів с. Дрогомишль реорганізована у навчально- виховний комплекс «Середня загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад с. Дрогомишль. ( Розпорядження голови райдержадміністрації від 28ю08. 2013р. № 345).
29.08. 2014р. назву школи НВК «СЗШ І – ІІІ ступенів – ДНЗ» с. Дрогомишль перейменовано на Дрогомишлянський навчально – виховний комплекс «загальноосвітня школа І –ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад» Яворівської районної ради Львівської області. ( Наказ відділу освіти № 02 – 02 |28 від 04. 02. 2014).
- 10. 2015р. Дрогомишлянському навчально-виховному комплексу «Загальноосвітня школа І- ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад» присвоєно ім’я Петра Василихи. (Рішення районної ради № 598 від 16.10.2015р.)
Школою керували у різні роки : п. Гошовський, п. Поліщук, Скрипцов Т. Г., Давидюк П. Т., Сабо С.Ю., Березова С. В., Охота О. Г.
З гордістю згадуємо директора школи Березову С. В., яка більше 40 років пропрацювала в нашій школі, із них – 18 років директором школи. За час директорської праці в школі Степанія Василівна сформувала дієздатний, творчий педагогічний колектив.
Вчительську та директорську династію продовжила Охота Ірина Степанівна, яку в 2012 році призначено директором середньої загальноосвітньої школи І– ІІІ ступенів с. Дрогомишль. ( Наказ відділу освіти № 838 – К від 28.08. 2012 р.)
За роки її керівництва реорганізовано СЗШ І = ІІІ ст.. в НВК, в якому навчаються діти не лише шкільного віку, але й дошкільного. При школі діє ДНЗ з короткотривалим перебуванням дітей від 3 до 5 років. Для цього проведено капітальний ремонт . для малечі обладнано внутрішкільні туалети, проведено заміну всіх старих вікон на енергозберігаючі, замінено вхідні двері та двері до гардеробу, придбано нові шкільні меблі . є ще багато невирішених проблем:
- Провести капітальний ремонт даху;
- Провести капітальний ремонт фасаду школи.
У 20 17 -2018 н.р. у Дрогомишлянському НВК навчаються 129 учнів 1- 1 1класів, 21 дитина дошкільного віку, працюють 28 педагогів та працівників технічного персоналу..
За свою багаторічну історію школа випустила чимало випускників, серед яких є випускники з педагогічною освітою, які в різні роки поповнили наш педагогічний колектив: Охота І. С., Лободинець Н.Г., Волян С. П., Грабовська Л. Л., Льода Л.С, Глушик Л. С., Семеряк І. П., Вус І. І., Гарасим І. І.,Тріска І. М., Якимишин З. Б.
Школа пишається не лише нашими випускниками –педагогами, дле і багатьма іншими нашими випускниками. Доля порозкидала їх по всьому світу. Але Добро завжди породжує Добро.
Вражає те, що через багато десятків років, на схилі літ , люди зберегли в па’яті до найменших подробиць шкільні роки, найтепліші почуття до прекрасних учителів – сподвижників, до цього затишного шкільного будиночка….
Наша школа – це вагома часточка цілого світу , ім’я якому – Україна. Лише в демократичній державі люди можуть почуватися Людьми, а кожна дитина може мати такий острівець Добра і Радості, тепло якого вона пронесе крізь усе своє життя.